Від дитячих спогадів до війни: як у Португалії бачать Україну
Сьогодні ми спробуємо зрозуміти, що знали про Україну у Португалії до 2022 року та як сприймають зараз. Для цього ми поспілкувалися з британцем Яном, який вже понад двадцять років живе у Португалії, займається мистецтвом і має глибоке бачення україно‑російського питання, де, на його думку, Україна не завжди діяла правильно.
«Я чув про Україну коли був дитиною. Мій батько був пілотом ВМС Британії та воював у Другій Світовій Війні. Пам’ятаю, що загалом ваша країна була затиснута між двома диктаторами, й у вас були ті, хто співпрацював із Гітлером, й ті, хто воював за совєтів»
«Після того, десь років 10-15 тому, я чув про корупцію та боротьбу українців за те, щоб вирватися з лещат Росії, революції, отруєння політиків.
Почав розуміти більше про проблему російськомовного Донбасу на сході та про-європейську частину на заході. Авжеж я не міг не реагувати на збитий «Боїнг» і навіть створив арт про це»
Ян має не тільки знаоймих з України, а ще й з інших екс-радянських країн.
«Взагалі в мене багато друзів - і українців (дуже радий бачити що вони знаходять сили створювати арт та волонтерити одночасно), і росіян з мурманська, петербурга, але з останніми я перестав спілкуватися, бо це небезпечно для них у першу чергу»
Чи є щось спільне між українцями та португальцями на його думку?
«У Португалії була революція, тому політика присутня в крові двох поколінь. Політика в їх ДНК. Так само й з українцями, яких я знаю. Незалежно від того, який бік вони підтримують»
Україна могла б більше вести переговори й, можливо, запропонувати автономію в рамках федерації Донбасу
Коли ми чуємо про «політику в ДНК», розуміємо, що вже не можемо уникати відвертої розмови про війну.
«Я не чекав повномасштабної жахливої війни. Я думав, що ми знаходимось у точці, коли можна вести переговори та вирішити всі питання без конфлікту»
Мабуть, на думку Яна, усе, що відбувалося до повномаштабної війни, не сприймалося як справжній конфлікт - можливо, через те, що місцеві медіа не приділяли цьому належної уваги, а події збігалися за часом із подіями в Сирії (що ознаменувало наплив біженців у Європу, що й затьмарило українське питання у локальних медіа).
Та що більше він говорить, то більше цікавого ми дізнаємося.
«Але его та голови урядів із розладами особистості (ред. “But egos and personality disordered heads of governments”), здається, хочуть переписати історію за власним чином, а для цього потрібні конфлікт і жорстокість, щоб через страх закарбувати своє «славне» місце в їхніх нових підручниках історії»
Ян згадує про це у множинному числі, ніби відповідальність лежить не лише на одній країні, а на кількох урядах одночасно. Ми намагаємося зрозуміти, чи бачить він провину України у початку війни, чи це стосується лише Росії.
«Я думаю, Україна могла б більше вести переговори й, можливо, запропонувати автономію в рамках федерації Донбасу та ширшої України. Крим має стати нейтральним анклавом, маленькою Швейцарією на Чорному морі»
Таку глибоку обізнаність у питаннях Криму та Донбасу не часто зустрінеш у розмовах з іноземцями. Ідея «Швейцарії на Чорному морі» звучить несподівано, та чи готові українці до такої нейтральності Криму?
«Я зовсім не впевнений, мабуть, ні - принаймні зараз. Однак якщо це було б інструментом миру, а не втратою чи здобутком для будь-кого… і якщо це детально пояснити, вони могли б неохоче погодитися.»
«Дивись, з «Помаранчевим чоловіком» у Вашингтоні при владі важко побачити розв’язання конфлікту, яке було б в інтересах України. ЄС/ НАТО не перейдуть червону лінію, бо це спричинить Третю світову війну»
Нас дивує, що Ян використовує ті самі формулювання, що часто звучать у російській пропаганді - «червоні лінії».
Тема НАТО із приходом Трампа стає актуальною не тільки для українців, а й для всієї європейської спільноти, та чи бачуть Україну в цьому блоці не політики, а прості мешканці Португалії?
«Я підтримую, якщо вони вирішать приєднати вас через голосування. Просто я вважаю, що нейтральна держава між країнами НАТО і Росією могла б мати заспокійливий вплив… і коли Путін нарешті піде - буде усунутий або помре від якоїсь хвороби - тоді могли б відбутися більш розсудливі переговори»
Погляд Яна - помірковано європейський, він базується на практичній цінності, а не на емоціях, що й підтверджує його коментар до ідеї вступу України в ЄС вже зараз.
«Думаю, це простіша угода, і так - Україна в ЄС має сенс. Бо разом із півднем Європи з його продукцією Середземноморського регіону та Україною з її величезним виробництвом зерна і продукцією та промисловістю Центральної Європи новий ЄС почав би конкурувати й упевнено протистояти Росії / Китаю та новим США. Також було б доцільно, якби Канада стала асоційованим членом»
Кінець війни.
Я боюся, що психопат Путін може застосувати ядерну зброю
«Якщо союзники України забезпечують її достатньою кількістю зброї / дронів / ракет - це буде довга війна, ще рік, і економіка Росії впаде, після чого буде досягнута угода, більш прийнятна для України. Якщо Америка зупиниться або вагатиметься, тоді Україні доведеться погодитися на передачу частини території Росії»
Соціологічні опитування справді стверджують що більшість українців готові терпіти війну скільки треба (65% стверджують, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно) та чому українці не проти воювати ще рік на думку Яна?
«Бо вони мусять бути готовими воювати ще рік, якщо не хочуть прийняти, що Росія залишить за собою Крим і Донбас»
Водночас Ян підкреслює, що саме Путін становить головну проблему для всіх
«Я боюся, що психопат Путін може застосувати ядерну зброю і знищити все разом із собою»
Та чи робить Європейська спільнота досить щоб зупинити Путіна та Війну?
«Я не думаю, що Європа зробила достатньо. Вона була самовпевненою й застигнута зненацька, думаючи, що Путін не зробить того, що зробив. До того ж ми не розраховували на президента США, який у змові з Путіним»
Наша бесіда відбувається під час Олімпійських ігор та скандалу з допуском російських і білоруських спортсменів до Паралімпіади під прапором своїх країн. Чи готовий пересічний європеєць до бойкоту «всього російського»?
«Я думаю, що бойкотувати всі російські товари / спорт / ідеї слід до зміни режиму та появи справжньої демократії»
Та, мабуть, не людей. Адже ми пам’ятаємо, що у нашого співрозмовника є кілька російських друзів, і він готовий бойкотувати їх лише тому, що путінський режим може створити для них проблеми.
Ми не загострюємо на цьому увагу - бо, мабуть, саме так виглядає поміркований європейський підхід до цього питання, який ми й спробуємо дослідити в наступних інтерв’ю.
Закінчуємо ж типовим питанням що питаємо у всіх, щоб ти запитав у українця якби міг саме зараз?
«Я б запитав українських військових чи усвідомлюєте ви, наскільки ви круті?
Ви неймовірні.
Дякую вам за все, що ви зробили для збереження демократії та верховенства права.»
** *
PS: ↱ Якщо вам сподобався текст, ви можете підтримати нас донатом (отут). Це допоможе ще більше повірити в те, що ми робимо важливу справу, та надихне нас глибше досліджувати, що про Україну знали до війни й що знають зараз в усіх країнах світу. Це, своєю чергою, допоможе зрозуміти, як зробити так, щоб про Україну знали всі - і знали найкраще.